Грижа стравохідного отвору діафрагми є випинанням шлунка через стравохідний отвір діафрагми. Більшість гриж протікає безсимптомно, проте прогресування кислотного рефлюксу може викликати симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ).

Існує 2 основних типи грижі стравохідного отвору діафрагми:

• Ковзна хіатальна грижа (найчастіше): перехід між шлунком і стравоходом і частина шлунка розташовуються вище діафрагми.
• При параезофагеальній грижі стравохідного отвору діафрагми: гастроезофагеальний перехід знаходиться в нормальному положенні, але частина шлунка прилягає до стравоходу в діафрагмальному отворі.
• Короткий стравохід — уроджений дефект або явище, що виникає як результат кардіоспазму нижнього відділу стравоходу. Шлунок практично «підтискається» під діафрагму.

Грижі можуть також виходити через інші частини діафрагми

Розуміння грижі стравохідного отвору діафрагми

Грижа стравохідного отвору діафрагми – аномальне випинання частини шлунка через діафрагму.

Ковзна грижа стравохідного отвору діафрагми — досить поширене явище, що випадково виявляється при ендоскопічному або рентгенологічному обстеженні у більш ніж 40% населення. У більшості пацієнтів з ГЕРХ спостерігається грижа стравохідного отвору діафрагми різного ступеня вираженості, менш ніж (<) 50% пацієнтів з грижею стравохідного отвору діафрагми страждають ГЕРХ.

При розвитку захворювання спостерігається наступна картина. Простір грудної клітки відокремлено діафрагмою від черевної порожнини. Ця перегородка неоднорідна, у ній розташовані анатомічні просвіти для стравоходу та головної артерії кровоносної системи. Здорова тканина діафрагми міцно утримує стравохід. Іноді спостерігається ослаблення зв’язково-м’язового апарату. Просвіт у діафрагмі збільшується, і через цей дефект у грудну порожнину можуть проходити фрагменти стравоходу і частини шлунка, що знаходяться нижче. Ця патологія носить назву «грижа стравохідного отвору діафрагми».

До факторів, які провокують захворювання, належать:

• низька фізична активність,
• м’язова слабкість,
• незбалансоване харчування, що веде до запорів,
• надлишкова маса тіла,
• підняття тяжкості, травми,
• деякі хронічні захворювання (тривалий кашель),
• запальні процеси в органах травлення.
• Зустрічається вроджена патологія — так званий, короткий стравохід, коли він шлунок розташовується над діафрагмою. Однак це досить рідкісне захворювання.

 В основному доводиться стикатися з придбаною грижею стравохідного отвору.

Клінічні прояви

Симптоми діафрагмальної грижі не є специфічними і схожі на симптоми інших хвороб, наприклад, серця, травної системи або органів дихання. Хвороба дається взнаки болями в епігастральній ділянці (у западині під ребрами) після прийому їжі, різкою втратою маси тіла, зниженням рівня гемоглобіну, втомою, дратівливістю.

Найбільш характерні симптоми, які повинні насторожити хворого:

• печія
• болюча відрижка
• кислий присмак у роті
• проблеми з ковтанням їжі.

Ці порушення свідчать про проблеми роботи шлунково-стравохідного сфінктера. Утворення грижі призводить до ослаблення тонусу м’язів, і вміст шлунка повертається в стравохід і викликає роздратування та кислотний опік слизової оболонки. Іноді невеликі грижі можуть протікати приховано та не турбувати пацієнта. Їх виявляють випадково, під час обстеження щодо інших діагнозів.

Грижі можуть призводити до серйозних ускладнень: звуження стравоходу (стеноз), порушення кровообігу, утиск грижі та розрив стінок шлунка, розвиток виразки шлунка Прихована або масивна РК-кровотеча може ускладнювати будь-який вид грижі.

Діагностика

• Ендоскопічне дослідження верхніх відділів травного тракту.
• Рентгенологічне дослідження з контрастуванням сульфатом барію
• Комп’ютерна томографія органів грудної порожнини;

Лікування

Параезофагеальна та ковзна грижа стравоходу потребує хірургічного лікування через ризик утиску.

Показання для операції грижі стравохідного отвору діафрагми

• якщо консервативне лікування не дає результатів;
• при ерозії, виразках, езофагіті (запаленні слизової оболонки стравоходу);
• при ковзній або параезофагеальній грижах.

Оперативне лікування

Операція проводиться через невеликі надрізи в черевній стінці. В результаті формується манжета (на зразок муфти) із дна шлунка, яка обертається навколо осі стравоходу, потім тканини шлунка зшиваються між собою. Муфта ущільнює отвір у діафрагмі та блокує переміщення органів. Манжета створює додаткову компресію стравоходу, завдяки чому повністю відновлюється тонус стравохідного сфінктера та припиняється закидання шлункового вмісту в стравохід. При необхідності, просвіт діафрагми може бути звужений за допомогою накладання швів з ниток, що не розсмоктуються.

Після лапароскопії пацієнт перебуває у стаціонарі 1-2 дні і потім вирушає додому. 3-4 тижні триває лікарська терапія та призначається дієта терміном до двох місяців.